Досвід громади міста Миколаєва в розробці Стратегії та впровадженні якісних показників вимірювання розвитку
Діордієв Олександр,
Інститут соціально-економічного
розвитку міста Миколаїв, керівник
Актуальність розробки Стратегічного плану для міста Миколаєва викликана зміною „бачення” міста, яке відбулося за останнє десятиліття. Сьогодні дуже умовно можна назвати Миколаїв „містом кораблебудівників”. Структурна криза 90-х років призвела до появи та розвитку інших функцій міста, що значною мірою ускладнює розуміння внутрішньої логіки його соціального та економічного розвитку.
Крім цього, закінчилась дія Генерального плану міста. В новому Генеральному плані бажано закласти можливості для усунення „вузьких місць”, які заважають місту розвиватись. Ці „вузькі місця” позначено в Стратегії як завдання пріоритетні для вирішення.
Також Стратегія є інструментом для прозорого, відповідно до визначених громадою пріоритетів, розподілу та використання ресурсів, таких як земельні та бюджетні.
Розробці Стратегії передувала значна попередня робота. В 2003 році було створено робочу групу зі стратегічного планування розвитку міста. В рамках роботи цієї групи було розроблено і включено в План соціально-економічного розвитку міста на 2004 та 2005 роки 21 якісний показник вимірювання соціально-економічного розвитку та досягнення цілей Плану.
Також було розроблено проект „Впровадження механізму прийняття ефективних бюджетних рішень в м. Миколаєві” який передбачав розробку прогнозу, Стратегії, вдосконалення якісних показників (впровадження процедури індикативного планування) та перегляд цільових програм (з метою впровадження програмно цільового методу).
Цей проект отримав фінансування в 2005 році від Фонду підтримки місцевого самоврядування у вигляді субвенції з державного бюджету в розмірі 250 тис.грн.
В роботі над Стратегією взяли участь представники міськвиконкому, депутатського корпусу, громадські організації, працівники освіти та науки.
Було проведено соціологічне дослідження з метою визначення пріоритетів громади у вирішенні проблем міського розвитку. Протягом року було проведено 8 досліджені експертною групою за тематикою соціальних та економічних напрямків життя міста. Результати досліджень і результати соціологічного дослідження були представлені на розгляд 9 тематичних фокус-груп, які складалися з представників цільових груп та експертів, загалом більше 90 осіб.
В роботі над Стратегією використовувався експертно-консультаційний метод. Як інструмент дослідження використовувався АВС-аналіз (різновид СВОТ-аналізу). Перевагою саме цього інструментарію є встановлення пріоритетів вирішення поставлених цілей та завдань.
Проведений аналіз дав змогу визначити „вузькі місця” які перешкоджають соціально-економічному розвитку міста. Як показало дослідження таке „вузьке місце” одночасно створює проблеми в екології, економіці, транспортному сполученні міста. Його усунення матиме потужний мультиплікативний ефект, який проявиться в різних сферах життя міста.
Визначені цілі та завдання доповнювались індикаторами, які дозволять вимірювати досягнення задекларованих завдань, оцінювати ефективність роботи органу місцевого самоврядування та прив’язати до них конкретні цільові програми.
Включення цих якісних показників в План соціально-економічного розвитку та цільові програми, їх постійний моніторинг є запорукою того, що Стратегія не залишиться декларативним документом.
На сьогодні, розроблена КП „Інститут соціально-економічного розвитку міста” Стратегія офіційно не прийнята. Складнощі в роботі і прийнятті Стратегії пов’язані з тими ролями, які вона виконує. Серед цих ролей необхідно виділити:
Стратегія, як засіб запобігання галузевому лобі. Як документ, що містить чітко ранжовані пріоритети, Стратегічний план міста є інструментом протидії галузевим лобістам та прийняттю популістських рішень. Прийняття Стратегії є невигідним для груп, що перерозподіляють ресурси громади (земельні та бюджетні) на власну користь.
Стратегія як декларація пріоритетів громади. Задокументовані пріоритети громади і механізми вимірювання їх досягнення потребують перегляду наявних цільових програм та приведення їх у відповідність зі Стратегією. Це може призвести до конфліктів з бенефеціаріями наявних цільових програм та їх лобістами серед чиновників та депутатів.
Стратегія як засіб контролю та моніторингу. Присутність у Стратегії якісних показників досягнення цілей громади (що є вимірюваними кількісно) дозволяє вимірювати ефективність органів місцевого самоврядування, в тому числі широким загалом. Наявність такого механізму контролю є невигідним посадовим особам та політичним силам, які звикли нічого не роботи і звітувати чужими досягненнями.
Стратегія як суспільний договір. Галузеві лобісти не є злом, вони є нормою. Але за умов невизначеності пріоритетів та чіткої політики найбільш пріоритетними для перерозподілу ресурсів громади стають ті групи, які голосніше заявляють про свої потреби. Це призводить до перерозподілу ресурсів не на вирішення стратегічно важливих питань, а на користь відверто популістських рішень. Наявність діючої Стратегії дозволяє досягти порозуміння між групами лобістів без шкоди для стратегічних цілей та завдань.
Стратегія як наукова розробка. Місто як об’єкт управління є дуже складною системою. Це пов’язано з тим, що цей об’єкт має власну логіку розвитку, яка може вступати в протиріччя з бажаннями та планами суб’єкта управління. В таких випадках постає питання: хто чим управляє, і чи управляє взагалі? Наприклад, ви запланували розвивати місто як туристичний центр, але чомусь розвивається промисловість, яка шкодить екології. В таких випадках Стратегія дозволяє визначити власну логіку розвитку міста через формулювання „бачення”, визначення цілей та завдань. Дії управлінців в контексті цього „бачення” призводять до позитивного мультиплікативного ефекту, в той час як ігнорування власної логіки розвитку міста призводить до накопичення невирішених проблем, уповільнення розвитку нових функцій міста та інколи, стагнації старих.
Слід зазначити, що прийняття Стратегії не означає припинення роботи над нею. Процес стратегічного планування є постійним. Прийняття Стратегії є початком впровадження нових стандартів менеджменту громади.
Таким чином, ми можемо говорити про те, що Стратегічний план розвитку міста є потужним інструментом, який дозволяє органам місцевого самоврядування гідно відповідати на виклики нашого часу. Не дивлячись на можливі конфлікти при прийнятті Стратегії та подальшій роботі, можемо говорити про значні переваги, які отримає громада міста. Серед цих переваг можна зазначити:
- прозорий механізм розподілу ресурсів громади відповідно до встановлених пріоритетів;
- можливість контролю за роботою органу місцевого самоврядування та оцінки ефективності його роботи.
Саме громада міста є найбільшим бенефіціарієм від прийняття Стратегічного плану, і саме вона має забезпечити його прийняття як способами непрямої так і прямої демократії.
|
Кабмин принял целевую программу строительства кораблей класса "Корвет"