Бизнес-новости Николаева

06 марта 2007 16:58

Вплив вступу до Світової організації торгівлі на конкурентоспроможність вітчизняної продукції

За результатами дослідження, проведеного по Програмі розвитку ООН в Україні, було проаналізовано вплив зниження імпортних тарифів на рівень цінової конкурентноздатності 10 основних сільськогосподарських товарів: пшениці, кукурудзи, ячменю, соняшнику, цукру, яловичини, свинини, молока, продукції птахівництва (м'яса птиці та яєць). Ці продукти складають майже 70% від валового виробництва продукції сільського господарства, у виробництві цих видів продукції зайнято близько 4 млн. чоловік, тобто більше половини працездатного населення, що проживає в сільській місцевості. У виробництво та переробку цих продуктів за 10 останніх років надійшло біля 600 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (або 45% від загальних іноземних інвестицій в сільське господарство та харчову промисловість) та біля 4 млрд. грн. внутрішніх інвестицій в основний капітал.

Пшениця:

Аналіз діючих тарифів показав, що високі митні тарифи на рівні 40-50% (у перерахунку на адвалерну ставку) не впливали на ціни вітчизняних сільськогосподарських виробників пшениці, а, відповідно, і на їх доходи від реалізації. Ціни реалізації пшениці протягом аналізуємого періоду залишалися низькими, часто навіть нижчими за ціни на кордоні (протягом 6 років із 11 проаналізованих). Це є свідченням високої конкурентноздатності української пшениці як експортно-орієнтованого товару. В урожайні роки експорт пшениці стабільно збільшується, в 2002 році він досяг рекордної позначки 6 млн. тонн при загальних обсягах експорту зернових - 12 млн. тонн.

Таким чином, рівень захисту внутрішнього ринку пшениці (15%) після вступу до СОТ буде достатнім, а зниження імпортного тарифу не вплине на ціни та доходи від реалізації сільськогосподарських виробників пшениці.

Кукурудза:

Для кукурудзи граничний тариф після вступу до СОТ буде встановлено на рівні 10%, що в три рази менше від рівня діючого тарифу.

Але різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами кукурудзи у відсотковому вимірі в більшості років мають мінусове значення (тобто внутрішні ціни менші за зовнішні), що свідчить про її високі конкурентні переваги. Щорічні обсяги експорту кукурудзи становлять 1-2 млн. тонн. Низький внутрішній попит на кукурудзу для фуражних цілей обумовлений особливостями розвитку тваринницької галузі в країні. Через цю саму причину імпорт більш дорогої фуражної кукурудзи в Україну є малоймовірним.

Ячмінь:

Аналогічна ситуація з фуражним ячменем. Різниця між цінами у переважаючій більшості років мала мінусове значення, що свідчить про високий рівень конкурентноздатності цієї зернової культури. Щорічні обсяги експорту становлять              4-5 млн. тонн.

Насіння соняшнику:

Останні 10 років різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами насіння соняшнику мають мінусове значення, тобто внутрішні ціни менші за зовнішні. Це свідчить про високий рівень конкурентноздатності вітчизняного насіння соняшнику. Пропозиція насіння соняшнику є достатньою не тільки для задоволення зростаючих потреб харчової промисловості, а й для експорту насіння. Обидва товари - як насіння соняшнику, так і соняшникова олія - є експортними товарами. Обсяги експорту соняшникової олії вітчизняного виробництва досягають вже 1 млн. тонн.

Імпортний тариф, що діяв в 1997-2004 рр., був встановлений на необгрунтовано високому рівні 500 євро за 1 тонну, що складало 250 % в перерахунку на адвалор в 2001 році та 227 % в перерахунку на адвалор в 2004 р. Зниження ставки імпортного тарифу до рівня 10% на насіння соняшнику є достатнім для забезпечення конкурентоспроможності за ціною вітчизняної сировини порівняно з імпортною. Для олійно-переробних заводів соняшник вітчизняного виробництва залишиться за ціною більш привабливим, ніж імпортний.

Таким чином, багаторазове зниження імпортного тарифу на насіння соняшнику не вплине на зниження обсягів виробництва та доходи сільськогосподарських виробників від його реалізації.

Цукор:

Аналіз показав, що внутрішні ціни цукру вище, ніж зовнішні, але сплата імпортного тарифу у розмірі 50% робить імпортний товар більш дорогим, майже вирівнюючи з ціною цукру, виробленого з вітчизняної сировини.

Крім того, внутрішній ринок цукру після вступу до СОТ буде захищений тарифною квотою у розмірі 260 тис. тонн зі сплатою мита не вище 15 відсотків. Понад тарифну квоту, тобто на обсяг імпорту цукру-сирцю з тростини, що перевищує 260 тис. тонн, буде діяти високий тариф 50%. У суспільстві сприйняття тарифної квоти на цукор-сирець дещо викривлене. Тарифна квота - це захід не додаткового відкриття ринку, а навпаки — захід захисту ринку, бо обсяг можливого імпорту обмежений кількісним розміром квоти, а вище квоти діє високий імпортний тариф. Із світової практики відомо, що товарна лінія є менш захищеною у випадку простого зниження тарифу на весь обсяг імпорту порівняно із застосуванням тарифної квоти.

Молоко та молочна продукція:

Після вступу до СОТ на молочні продукти (товарні групи 0401-0406) будуть застосовуватися тільки адвалерні імпортні тарифи не вище 10%. На даний час діють імпортні тарифи:   від 0,1 євро за 1 кг (7% у перерахунку на адвалерну ставку) на групу 0401 (молоко та вершки незгущені), до -1,5 євро за 1 кг (40% у перерахунку на адвалерну ставку) на групу 0405 (масло вершкове).

Аналіз внутрішніх та зовнішніх цін на основні молочні продукти показав, що за ціною продукція вітчизняного виробництва є більш конкурентноздатною, ніж аналогічна імпортна. Молочна сировина в Україні також нижча за цінами, ніж в інших європейських країнах.

Так, при сплаті 10% імпортного тарифу масло вершкове виробництва Польщі буде на 40% дорожче за аналогічний товар вітчизняного виробництва.

В результаті зменшення імпортних тарифів після вступу до СОТ слід очікувати розширення асортименту молочної продукції за рахунок імпорту. Спочатку частка продаж імпортного товару може збільшитися через бажання споживачів познайомитися з новим асортиментом молочних товарів, але після цього вже більш низькі ціни та вища якість продуктів будуть визначати споживацькі уподобання. Проблема конкурентноздатності молочної продукції лежить більше в площині якості та безпеки для споживачів, ніж рівня споживчих цін.

Європейські ринки збуту на даний час закриті для українських молочних продуктів через проблему низької якості молочної сировини, 75% якої виробляється в господарствах населення.

Яловичина:

Яловичина, яка складає 40% у загальному виробництві м'яса в Україні, є конкурентноздатною порівняно з імпортною. Ціни реалізації яловичини сільськогосподарськими підприємствами в більшості із проаналізованих років залишалися низькими, часто навіть нижчими за ціни на кордоні. В структурі експорту м'яса з України найбільшу частку займає саме яловичина - 80%.

Граничний тариф на рівні 15% буде достатнім для забезпечення конкурентноздатності вітчизняного товару за ціною порівняно з імпортом.

Свинина:

Аналіз різниці цін та рівнів тарифів показав, що кон'юнктура внутрішнього ринку свинини є найбільш нестабільною порівняно з іншими видами м'яса. Вітчизняні ціни на свинину в окремих роках були вище, ніж зовнішні ціни (ціни на кордоні), в окремих — навпаки, нижче за зовнішні.

Ситуація маргінальної (граничної) конкурентноздатності свинини вітчизняного виробництв пояснюється тим, що більшість поголів'я свиней (65%) відгодовується в господарствах населення, що характеризується високими витратами кормів та праці, низькою продуктивністю тварин порівняно з виробництвом на спеціалізованих крупних свинокомплексах.

Але зменшення імпортного тарифу не вплине суттєво на зменшення доходів виробників та цін через різну сегментацію ринку імпортованої свинини та виробленої в Україні. Так, імпортна морожена свинина після сплати 10% тарифу буде надходити на переробку, тоді як свинина, яка вирощується у населення, реалізується у вигляді свіжого м'яса та продуктів домашньої переробки на ринках міст та селищ, а більша частина споживається самими домогосподарствами.

Продукція птахівництва:

Після вступу до СОТ граничний імпортний тариф на м'ясо птиці та іншу продукцію птахівництва буде не вище 12%. В 2004 році імпортний тариф в перерахунку на адвалерне мито склав 300 %, але фактично імпортне мито дорівнювало 0% - через те, що в попередні роки ввезення м'яса птиці відбувалося через СЕЗи та ТПРи без сплати всіх податків, в тому числі імпортних мит та зборів. Виходить, що галузь птахівництва вже декілька років працює за умов більш ліберального імпортного режиму, ніж при умові вступу до СОТ. У структурі імпорту м'ясо птиці займає 82 відсотки (2003-2004 рр.).

Аналіз різниці цін та тарифів показав, що на м'ясо птиці вітчизняні ціни, особливо в останні роки, були вищими, ніж зовнішні ціни (ціни на кордоні) плюс тариф. Це означає, що зменшені тарифи позитивно вплинуть на збільшення споживання м'ясних продуктів населенням через зниження споживчих цін на м'ясо птиці. Саме м'ясо птиці із м'ясних продуктів переважає в раціоні харчування українського населення.

Що стосується доходів виробників м'яса птиці, то Уряд може запровадити бюджетну програму здешевлення вартості комбікормів для вирощування курей, що узгоджується з Угодою про сільське господарство СОТ. Крім того, утримати рівень доходів галузь птахівництва може за рахунок іншої продукції птахівництва, наприклад, курячих яєць.

Як показав аналіз,  різниця цін на пташині яйця має мінусове значення, що свідчить про високий рівень конкурентноздатності вітчизняної продукції. А граничний тариф після вступу до СОТ буде вищим , ніж діючий тариф у перерахунку на адвалерну ставку.

Висновки:

Враховуючи вищевикладене, внутрішні резерви підвищення конкурентноздатності вбачаються в наступних заходах:

Для зернових та насіння соняшнику - це скорочення маркетингових витрат та вирішення питання відшкодування податку на додану вартість для експортерів.

Цукрова галузь потребує негайної розробки програми реформування галузі та перепрофілювання неперспективних заводів.

Для того, щоб молочний сектор достойно зустрів лібералізацію та посиленням конкуренції, необхідно терміново підвищувати технічну та економічну ефективність переробного сектору, збільшувати концентрацію виробництва та адаптувати сектор до вимог законодавства ЄС з гігієни та якості.

В м'ясному секторі, особливо у виробництві свинини та м'яса птиці, нереалізовані резерви підвищення конкурентноздатності вбачається у поширенні новітніх технологій, спрямованих на підвищення продуктивності праці та продуктивності тварин, а також - в підвищенні ветеринарно-санітарних вимог до м'ясної продукції, від утримання худоби до прилавку магазину.