Бизнес-новости Николаева

15 марта 2006 18:26

СТРАТЕГІЯ БЕЗ АВТОРА – НІЩО

В 2004 році проект Миколаївської мерії “Впровадження механізму прийняття ефективних бюджетних рішень” переміг в конкурсі Всеукраїнського Фонду розвитку місцевого самоврядування – науково-методичної установи, створеної при Президенті для підтримки місцевого самоврядування. Одним з етапів реалізації проекту було створення комунального підприємства “Інститут соціально-економічного розвитку міста”, однією з основних задач якого є розробка Стратегії розвитку міста Миколаєва. Згідно угоди з міськвиконкомом, дана програма, яка передбачала принципіально нове бюджетне планування (що базувалося не на формальних показниках, а на фактичних потребах міста), мала бути прийнята наприкінці 2005 року. Однак, незважаючи на те, що колектив Інституту підготував Стратегію вчасно, вона досі не затверджена. Про причини цієї ситуації розповів директор Інституту Олександр Діордієв.
– Олександре Дмитровичу, розкажіть, будь ласка, докладніше про вашу участь у конкурсі Фонду.
– Почну з того, що в 2003 – 2004 році ми з віце-мером Юрієм Іцковським розробили й включили до Програми соціально-економічного розвитку міста так звані індикатори, які відображають якісний і кількісний стан справ у кожній окремо взятій галузі. Сьогодні для Миколаєва означено 33 таких показника. Завдяки ним зросла ефективність цільових програм, які розробляються виконавчими органами і приймаються міською радою. Наступним етапом була розробка Стратегії розвитку міста. Це була масштабна робота, і у міського бюджету грошей на неї не було. Тому в 2004 році ми розробили і подали на конкурс проект “Впровадження механізму прийняття ефективних бюджетних рішень”. Він переміг, завдяки чому в нас з’явилися кошти на подальшу роботу: 100 тис. грн. – з міського бюджету, і 250 тис. грн. давав Фонд. Фактично, це був перший випадок, коли Миколаїв на конкурсній основі заробив гроші на те, що йому необхідно.
Після створення Інституту повинна була розпочатися реалізація проекту, але цьому завадила Померанчева революція, через яку всі бюджетні видатки були перенесені на невизначений термін. Врешті решт вийшло так, що тільки в травні сесія міськради проголосувала за створення комунального підприємства, і лише в листопаді, після коригування держбюджету за підсумками 9 місяців, змогли надійти до Миколаєва 250 тис. грн. з Фонду. Ті ж 100 тисяч, які пообіцяло виділити місто, так і не надійшли.
– Що відбувалося далі?
– Була сформована команда розробників Стратегії, до складу якої ввійшли понад 20 спеціалістів із вченими ступенями, більшість – викладачі Університету ім. Петра Могили. Ми сформували 8 фокус-груп за основними тематиками дослідження; провели соцдослідження серед миколаївців для визначення пріоритетних потреб міста; на основі висновків фокус-груп склали звіти по проблемам в окремих сферах; потім узгодили цілі і задачі між собою і виключили протиріччя. І вже на підставі цього створили Стратегію соціально-економічного розвитку Миколаєва.
– Чому ж її не прийняли?
– Справа в тому, що змінилася розстановка сил в міськвиконкомі. Ю. Іцковський, керівник проекту і один з його авторів, змінив посаду. Через це виконання проекту було доручено іншим управлінням (в тому числі, і управлінню економіки), які про нього практично нічого не знали. В результаті їх робота над проектом звелася до того, що “краще нічого не робити, щоб ні за що не відповідати”. Потім проект вирішили „розрізати на шматочки” – одні його статті визнали несерйозними, інші пункти – непотрібними місту або такими, що не підлягають фінансуванню. В такому форматі від проекту лишилася розробка Стратегії та проведення соцопитувань. І саме в такому вигляді ми запустили його в роботу. Соцдослідження провів Фонд розвитку міста Миколаєва, а ми розробили Стратегію. І раптом дізналися, що в управлінні економіки під керівництвом Тетяни Яблоновскької також передбачається аналогічна робота. Тобто все робилося для того, щоб наша програма не була офіційно введена в дію. Відповідальність за можливий зрив проекту, таким чином, була покладена на Ю. Іцковського, якому було доручено прийняти нашу Стратегію згідно з розпорядженням мера Володимира Чайки. Але в останній момент, 26 грудня, виявилося, що замість нього це зробить спеціально створена комісія управління економіки. Вона ж, в свою чергу, без видимих причин відмовилась приймати цю програму. Отже, зараз у нас є готова Стратегія, яка де-юре не прийнята. Хоча юридичних підстав для цього немає, оскільки у нас є угода з міськвиконкомом, де вказані терміни, порядок прийняття та інші умови, які ми зі свого боку виконали. До речі, на жоден з листів, надісланих на ім’я Чайки з проханням визначити порядок передачі й прийняття цієї роботи, відповіді не було.
Зараз ситуація підвішена, незрозуміло, що нам тепер робити. Судитися з міськвиконкомом, який не виконав свої зобов’язання – а саме, не перерахував аванс для проведення фокус-груп, мотивуючи це тим, що ми не встигнемо освоїти кошти; і не прийняв саму роботу з невідомих причин? Адже, щоб відмовити в прийнятті роботи, яку виконували понад 20-ти фахівців з ученими ступенями, потрібна серйозна експертиза. Крім того, не слід забувати і про те, що весь цей час ми працювали без офіса та якоїсь матеріальної підтримки з боку міської влади. Приміщення, в якому ми зараз знаходимся, надано Регіональною торгово-промисловою палатою. До речі, ця установа підтримала нас і в той час, коли нам не перерахували аванс, а були вкрай потрібні кошти. Тоді палата заключила з нами угоду на тих умовах, що ми оплатимо надані нам послуги не передплатою, а по факту.
– Чим ви можете пояснити такі дії міськвиконкому?
– По-перше, я пов’язую їх з суперництвом у відношенні того, чия стратегія буде прийнята – управління економіки чи наша. По-друге, з тим, що міський голова недостатньо вникає в ситуацію, він доручає розібратися своїм заступникам, які не завжди орієнтуються в цій специфіці. Взагалі, я переконаний, що повинен існувати жорсткий авторський контроль над такими проектами. Тобто той, хто проект розробив, має його і реалізовувати, і нести відповідальність за результати. Зараз же спостерігається така тенденція, що розробляє хтось один, реалізує другий, а відповідає третій. Причини цього – частково в бюрократизмі, частково – в неготовності мерії виконувати роботи в такому форматі, з залученням інвестиційних коштів. В подібних іноваціонних питаннях не можна тасувати кадри як завгодно, і міській владі час це усвідомити і замислитися над впровадженням нового адмінистративного підходу.
В 2006 році повинен відбутися „Інвестиційний форум муніципальних підприємств”, це ще один проект, розроблений нашими спеціалістами, який також переміг в конкурсі Фонду. Не хотілося б, щоб його осягла така сама доля.

часопис "Діловий союз"